Частина 2

Частина 2

Я хочу, щоб українці могли говорити тією мовою, яку чули ще з дитинства й рідного дому, не боячись осуду чи поділу на "правильних" і "неправильних". Бо рідна мова -це не політика. Це пам’ять. Це дім. Це мама. Але при всьому цьому мені дуже хочеться, щоб ми не втратили самих себе. Щоб українці залишалися українцями. Щоб наші чоловіки й жінки самі будували майбутнє своєї країни, народжували своїх дітей, берегли свої традиції й свою землю. Думаю, ми й самі впораємося зі своєю демографією й майбутнім - без чужих "рятівників" і без нав’язаних нам рішень. Бо сьогодні особливо страшно не лише втрачати людей… Страшно, якщо одного дня Україна перестане відчуватися Україною.